ПЕРЕДМОВА

Збiркa статей Ніни Найдич Мне дороr Бах..» присвячена важливій темі, яка була, і залишатиметься актуальною для музикантів усіх поколінь. Авторка досліджує музичний спадок Й. С. Баха в аспекті мистецтва виконавської інтерпретації. І хоча безпосередньо нею розглядаються проблеми фортепіанного виконання музики Баха, теоретичні і практичні надбання даної роботи є цінним ресурсом для музикантів різних спеціальностей. Адже на прикладі аналізу «правил», можливостей, перспектив та контекстів інтерпретацій клавірних творів Баха, автор описує та досліджує глибинні шари семантичного підгрунтя бахівської музики.
Насамперед йдеться про традиційну риторику, пов’язану з теологічною символіkою, якою є наскpізно просякнуті музичні тексти Баха. Разом із тим, другою важливою складовою дослідницьких інтересів автори є проблематика, пов’язана з методикою викладання Баха в процесі навчання музиканта-виконавця на різних етапах його розвиткy (починаючи від перших класів музичної школи). В роботі органічно поєднуються ці, здавалося б, зовсім неспівмірні сюжети: аналіз сакральної семантики та практичних аспектів викладання. Цікаво зауважити,
що в такому поєднанні вбачається відображення власне бахівського підходу: адже, яk неодноразово відзначається авторкою, значна кількість творів Баха була написана у викладацьких намірах, тобто, мала, так би мовити, «інструктивне» спрямування, сприяючи послідовному розвитку певних музичних здібностей та навичок. В бахівській творчості духовність є невіддільною від ремесла, теоретичний задум — від практичної значимості. I дана книга демонструє вірність такому синтетичному підходу, легітимність якого не потребує доведення, адже всім зрозуміло, наскільки важливим фактором формування духовно-світоглядної настанови майбутнього музиканта є процес його професійного навчання.

Дослідження Ніни Найдич здійснено в річині традиції аналізу бахівської символіки, започаткованої дослідженнями А. Швейцера та Б. Яворського. В збірці містяться посилання на роботи цих відомих музикознавців, підкріпляє яскравими і доречними цитатами. Додаткову актуальність даної збірки зумовлює той факт, що на теренах українського музикознавства ця тематика не є широко дослідженою, особливо в ракурсі мистецтва інтерпретації та у викладацькій перспективі. Зроблена в цій роботі спроба пов’язання теорії музики і виконавсько-викладацької методики є надзвичайно важливим кроком до подолання розриву, що нерідко утворюється між теоретичним та виконавським дискурсами, між дослідницькою діяльністю та викладацькою практикою.

Ретельність проведеного дослідження засвідчується великою кількістю музичних прикладів, якими рясніють сторінки книги. Безпосередня убудованість музичного тексту до тексту вербального також сприяє цілісності теоретичного та практичного вимірів музичної майстерності, і водночас робить дослідницькі розмисли більш прозорими і доступними для розуміння.

І oкpемо хотілося 6 відзначити ще одну суттєву чесноту даної книжки: вона є не лише актуальною і корисною, але й дуже цікавою. Незважаючи на те, що матеріал дослідження є доволі складним і різноманітним, таким, що потребує ретельної уваги текст легко і приємно читається. Це дивовижне поєднання, мабуть, можна пояснити тим, що стиль письма авторки є імпровізаційним: опираючись «утисkам» аkадемічного дискурсу, автор самим способом висловлення намагається передати живу силу актуального переживання власної думки, розмислу, творчої інтенції. Такий підхід, хоч дещо ускладнює процес розуміння тексту через брак системних рамок, але разом з тим звільняє формально-тео
ретичний аспект досліджуваного матеріалу від «музейної» статичності, надаючи вічним темам енергію перманентного пошуки як необхідного атрибуту майстерності виконавця, викладача, музиканта.

Кандидат мистецтвознавства
А. В. Ільїна