Вступ

Чи замислювалися ви, чому на світ з’являється книжка? Мабуть, тому, що ї авторові є чим поділитися з читачами: своїми думками і спостереженнями, болем i радістю. Насправді, кожна людина може написати хоч би одну книжку книгу свого життя. У когось це буде мінiатюра, але своя, неповторна, у когось роман, а у когось багатотомне видання.

Ніна Митрофанівна Найдич автор книги, яку ви тримаєте в руках, — має чим поділитися з читачем. Нащадок давнього дворянського роду по лінії матері та спраглих до знань українських селян по лінії батька, дитиною вона пережила війну й тяжкі повоєнні роки. Про післявоєнне дитинство під Уманню й чарівною Софіївкою, в якому найбільшою цінністю залишалися не лише людська порядність і працьовитість, але й книжка та музика, —  її автобіографічні новели («Болотний кипарис, «Довгоносики», «Найкращий», «Пори року»).

Обравши музику своїм фахом, Hіна Митрофанівна виховала за понад півстоліття музичної педагогічної діяльності цілу плеяду талановитих музикантів. Серед і учнів професор Московської консерваторії заслужений артист Роciї Mихайло Петухов, концертуючі піаністи: Віталій Купрій(США), Дмитро Чоні та Анна Улаєва (Австрія). Ілья Буяльський (концертує і викладає в Швейцарській консерваторpiї), Ipина Бух (концертмейстер Берлінської опери).

3 класу Ніни Найдич вийшли відомі композитори: заслужений артист України Юрій Шевченко, Сергій Зажитько. Євген Стецюк. Серед її учнів піаніст і диригент Харківської опери Павло Багінський, диригент хору Українського радіо Леся Шавловська. В роботі з обдарованими дітьми Hіна Найдич завжди дуже уважно працює з кожним учнем, прислухаючись в якому напрямі музичної діяльності реалізуються найбільш яскраві риси індивідуальності учня. Тож недивно, що і син Дмитро Найдич став відомим піаністом i композитором, а онук Матвій, також обрав шлях музиканта. Донести любов до музики в дитячі серця і завжди допомагала казка та гра. І перша книга Ніни Найдич «Будем учиться играть», видана 2010 року, — це оригінальна методика початкового періоду навчання грі на роялі, викладена у віршованій формі, яка дещо нагадує стиль «Шкідливих порад» г. Остера. Друга книжка «Музичні казки», з яскравими ілюстраціями та компакт-дисками, побачила світ у видавництві «Веселка» 2015 року. Головні герої книжок діти й музика. У цій збірці також є казки, але вони — не тільки для дітей. Це казки андерсенівського типу, казки-притчі про те, що найстрашніша втрата — це втрата сумління, про те, як сказати людині, що вона всім потрібна, що вона має крила і здатна творити дива. Історії у цій книжці світогляд людини, яка вірить у людську порядність і милосердя, не може спокійно спостерігати прояви жорстокості, байдужості, духовного убозтва. Чи можна легко і весело пройти повз і не помітити чиєїсь біди, тоді як просте слово підтримки, посмішка чи хвилинка уваги, щоб вислухати людину з її болем, можуть допомогти, а часом і врятувати людське життя («Легко і весело»)? Нашому суспільству сьогодні як ніколи потрібна на емотивність здатність співпереживати, співчувати іншим: чи це понівечена війною материнська душа («Марія»), чи бездомна дитина («Аскер»), чи самотня стара жінка («Німа»), чи беззахисна тварина («Лея»). Милосердя людської душі — це те, що зближує героїв Ніни Найдич із персонажами творів Григора Тютюнника. Тільки справжній майстер пера може подати психологічні
аспекти болючих для сьогодення проблем через епізоди повсякденного життя звичайних людей і зачепити цим читача, вивести його із «зони комфорту», змусити відчути горе іншого, як власне. Ця книжка є своєрідною ін’єкцією небайдужості, що неодмінно зробить світ кращим.

Лариса Кислюк